Інженерно-енергетичний факультет

Досьє професії здобутої за напрямом підготовки 208 «Агроінженерія»

Інженер – фахівець, який здійснює інженерну діяльність. Інженери залучені, як правило, в усі процеси життєвого циклу технічних пристроїв, які є предметом інженерної справи, включаючи прикладні дослідження, планування, проектування, конструювання, розробку технології виготовлення, підготовку технічної документації, виробництво, наладку, випробування, експлуатацію, технічне обслуговування , ремонт і утилізацію пристрою і управління якістю.

Інженер повинен знати:

• Світову тенденцію розвитку механізованих технологій, техніки та організації виробництва і переробки аграрної продукції, технічного і технологічного сервісу;
• Рівні, зміст та критерії управління виробничо-технологічними ресурсами АПК;
• Методи проектування ресурсо заощаджуючих виробничих систем та принципи управління виробничими проектами в АПК;
• види альтернативних палив;
• систему показників ефективності використання ресурсів;
• методику виконання бізнес-плану;

вміти:

• оцінювати ресурсний потенціал аграрного формування та ефективність техніки у виробничих процесах;
• обґрунтовувати технологічні підстави та економічну доцільність кооперування;
• оцінювати ефективність взаємодії виробничо-технічних формувань;
• управляти матеріально-технічними та енергетичними ресурсами.

Професійні навички:

• наявність освітнього рівня з відповідного напряму підготовки, спеціальності;
• Здатність розв’язувати складні інженерні задачі і проблеми у сфері професійної діяльності з агроінженерії;
• Організувати особисту діяльність як складову колективної діяльності;
• Оцінювати соціальну значимість пропозицій щодо вдосконалення організації і технології виробництва, впровадження нової техніки;
• Формувати ділову атмосферу в трудовому колективі на правовій основі та демократичних засадах.

Професійно важливі риси:

• порядність;
• відповідальність;
• креативність;
• ініціативність;
• зібраність;
• комунікабельність;
• організованість;
• логічність мислення.

Місця роботи:

1. Науковий співробітник.
2. Інженер-дослідник із агроінженерії.
3. Консультант (у певній галузі інженерної справи).
4. Інженер-технолог (механіка).
5. Інженер-конструктор (механіка).

Додаткові особливості:

Починати роботу за фахом краще під час навчання в університеті під час проходження виробничих практик, практик зі спеціалізації, переддипломних практик, практик з фаху на базі філій кафедр на виробництві, які представлені основними місцями працевлаштування фахівців.

Досьє професії здобутої за напрямом підготовки 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка»

Інженер-енергетик — це спеціаліст, який займається розробкою, виробництвом і експлуатацією систем теплового і енергетичного забезпечення. Інженери-енергетики працюють в котельнях, на ТЕЦ, на окремих електростанціях, в науково-дослідних інститутах по відповідним галузям, в проектних і будівельно-монтажних організаціях. Спеціаліст енергетик знає, скільки енергоресурсів необхідно тому чи іншому підприємству. Спеціаліст може прийняти рішення про технічне переобладнання компанії, про модернізацію існуючих систем енергозабезпечення. У відповідності з цим рішенням інженер-енергетик готує заявки на придбання необхідного обладнання, матеріалів, запасних частин, укладає договори на ремонт обладнання з підрядними організаціями.

Інженер-енергетик повинен знати:

• вимоги та способи підвищення технічного рівня та створення оптимізаційних математичних моделей елементів та систем електрообладнання;
• організацію робіт енергетичного господарства;
• режими роботи енергетичного устаткування;
• систему показників ефективності використання ресурсів;
• методику виконання бізнес-плану;

вміти:

розробляти електромеханічні пристрої та системи з вирішенням сучасних питань енергоресурсозбереження та використанням можливостей розрахункового проектування н основі оптимізаційних математичних моделей;

• оцінювати ресурсний потенціал аграрного формування;
• обґрунтовувати технологічні підстави та економічну доцільність кооперування;
• управляти матеріально-технічними та енергетичними ресурсами.

Професійні навички:

• наявність освітнього рівня з відповідного напряму підготовки, спеціальності;
• Здатність розв’язувати складні інженерні задачі і проблеми у сфері професійної діяльності з агроінженерії;
• Організувати особисту діяльність як складову колективної діяльності;
• Оцінювати соціальну значимість пропозицій щодо вдосконалення організації і технології виробництва, впровадження нової техніки;
• Формувати ділову атмосферу в трудовому колективі на правовій основі та демократичних засадах.

Професійно важливі риси:

• порядність;
• відповідальність;
• креативність;
• ініціативність;
• зібраність;
• комунікабельність;
• організованість;
• логічність мислення.

Місця роботи:

1. Науковий співробітник.
2. Інженер-дослідник із електроенергетики, електротехніки та електромеханіки.
3. Консультант (у певній галузі інженерної справи).
4. Науковий співробітник (галузь інженерної справи);
5. Інженер-дослідник;
6. Викладач вищого навчального закладу

Додаткові особливості:

Починати роботу за фахом краще під час навчання в університеті під час проходження виробничих практик, практик зі спеціалізації, переддипломних практик, практик з фаху на базі філій кафедр на виробництві, які представлені основними місцями працевлаштування фахівців.

Досьє професії здобутої за напрямом підготовки 015 «Професійна освіта (Технологія виробництва і переробка продуктів сільського господарства)»

Інженер – педагог – центральна фігура в навчальних закладах професійно-технічної освіти, фахівець, який здійснює інженерну діяльність.

Інженерно-педагогічна освіта подається як виробничо-педагогічна система. Вона будується як вищий концентр єдиної системи професійної підготовки для галузі. Специфіка цієї системи в органічному поєднанні навчання з професійно-продуктивною працею здобувачів вищої освіти і у взаємозв’язку загальнонаукової і професійної підготовки. Залучені, як правило, в усі процеси життєвого циклу технічних пристроїв, які є предметом інженерної справи, включаючи прикладні дослідження, планування, проектування, конструювання, розробку технології виготовлення, підготовку технічної документації, виробництво, наладку, випробування, експлуатацію, технічне обслуговування , ремонт і утилізацію пристрою і управління якістю.

Інженер – педагог повинен знати:

• Світову тенденцію розвитку механізованих технологій, техніки та організації виробництва і переробки аграрної продукції, технічного і технологічного сервісу;
• Рівні, зміст та критерії управління виробничо-технологічними ресурсами АПК;
• основні категорії педагогіки вищої школи;
• напрями діяльності викладача вищого навчального закладу;
• специфіку організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах;
• сучасні освітні технології.

вміти:

• оцінювати ресурсний потенціал аграрного формування та ефективність техніки у виробничих процесах;
• управляти матеріально-технічними та енергетичними ресурсами.
• Застосовувати знання методики викладання у вищий школі для аналізу проблем, що виникають в процесі фахової діяльності майбутніх інженерів.
• Використовувати принципи, методи і форми освітньо-виховного впливу на соціально-психологічний стан трудового середовища.

Професійні навички:

• наявність освітнього рівня з відповідного напряму підготовки, спеціальності;
• Уміння викладати    навчальну    інформацію    відповідно    до    індивідуальних особливостей тих, хто навчається;
• Володіння основами педагогічної та професійної майстерності;
• Здатність розв’язувати складні інженерні задачі і проблеми у сфері професійної діяльності з агроінженерії;
• Організувати особисту діяльність як складову колективної діяльності;
• Оцінювати соціальну значимість пропозицій щодо вдосконалення організації і технології виробництва, впровадження нової техніки, інноваційних педагогічних технологій;
• Формувати ділову атмосферу в трудовому колективі на правовій основі та демократичних засадах.

Професійно важливі риси:

• порядність;
• відповідальність;
• креативність;
• ініціативність;
• зібраність;
• комунікабельність;
• організованість;
• логічність мислення.

Місця роботи:

1. Науковий співробітник
2. Інженер-дослідник із агроінженерії
3. Інженер-технолог (механіка)
4. Викладач загально технічних і спеціальних дисциплін в професійно-технічних навчальних закладах, коледжах та закладах вищої освіти;
5. Майстер професійного навчання

Додаткові особливості:

Починати роботу за фахом краще під час навчання в університеті під час проходження виробничих практик, практик зі спеціалізації, переддипломних практик, практик з фаху на базі філій кафедр на виробництві, які представлені основними місцями працевлаштування фахівців.